От капитан Ответить на сообщение
К All Ответить по почте
Дата 29.10.2007 21:31:23 Найти в дереве
Рубрики Части и соединения; Версия для печати

Предсталена Сергею статья на украинском языке о истории ВВ

Сергей здравствуй!
Представляю историче скую справку на украинском языке о истории ВВ. Сергей посмотри какие неточности в этой статье.


Збігнєв Пальський
Знищення національно-визвольного підпілля Внутрішніми Військами НКВД
в західних регіонах СРСР
у 1944–1945 роках.

I. Війська НКВД/МГБ/МВД,
призначені для боротьби з підпіллям.
Структура, кількість і завдання Внутрішніх Військ.
Безпосереднім попередником Внутрішніх Військ НКВД були опе¬ративні війська цього відомства. 4 березня 1941 року на підставі наказу НКВД № 00247 створено Управління оперативних військ, які, відріз¬нялися від усіх інших військ НКВД. До складу Управління оперативних військ входили: секретаріат, відділ підготовки і бойової підготовки, полі¬тичний відділ, освітній, організаційно-мобілізаційний та кадровий відді¬ли. Крім них також існувала інженерно-саперна, санітарно-вете¬ринарна служби та служба зв’язку1 . Загальна кількість оперативних військ у березні 1941 року складала 65054 солдати, а під кінець року зросла до 79892 людей. .. На підставі наказу НКВД № 0053 від 4 січня 1942 року оперативні війська були переформовані у Внутрішні Війська НКВД. Управління Внутрішніх Військ складалося з секретаріату та семи відділів: опера¬тивного, організаційно-мобілізаційного, бойової підготовки, політичного, зв’язку, кадрового, інтендантського, а також служб: автомобільно-бро¬ньо¬вої, артилерійської, інженерно-саперної, ветери¬нарної, хімічної та медичної3 . В період радянсько-німецької війни до складу Внутрішніх Військ НКВД входили дивізії, окремі бригади та окремі полки (моторизовані, стрілецькі та кавалерійські). В січні 1942 року, після реорганізації, Внутрішні Війська складалися з семи мотострілецьких дивізій (мото¬стрелковая дивизия. – З. П.), п’яти стрілецьких дивізій (стрелковая ди¬визия. – З. П.), одної бригади кавалерії, трьох мотострілецьких полків (мо¬тострелковый полк. – З. П.) і трьох стрілецьких полків (стрелковый полк. – З. П.), одного окремого стрілецького батальйону, однієї окремої стрі¬лецької роти і восьми військових шкіл. Загальна кількість військ складала 151779 солдатів4 . У березні 1942 року, крім уже згаданих одиниць, до складу Внутрішніх Військ увійшли також три стрілецькі бригади (стрелковая бригада. – З. П.), один окремий стрілецький полк і три окремі стрілецькі батальйони5 . Щоби покращити охорону тилів Червоної армії, 28 квітня 1942 року на підставі наказу НКВД № 00852 Управління Внутрішніх Військ було переформовано в Головне управління Внутрішніх Військ НКВД, а в його складі утворено Управління військ НКВД охорони тилів діючої Червоної армії. До складу Головного управління Внутрішніх Військ увійшли також новостворені відділи: медичний та розвідувальний. Станом на 2 червня 1942 року загальна кількість Внутрішніх Військ складала 254797 солдат6 . В листопаді 1942 року Головне розвідувальне управління Гене¬рального штабу Червоної армії передало Внутрішнім Військам підроз¬діли спеціального призначення та підрозділи зв’язку. Відтак, станом на 1 січня 1943 року Головне управління Внутрішніх Військ мало у своєму розпорядженні підрозділи Внутрішніх Військ, підрозділи охорони тилів Червоної армії та підрозділи спеціального призначення7 . З 31 січня 1943 року Головному управлінню Внутрішніх Військ під¬порядковувалися нові підрозділи, які цього разу передало Головне Управління зв’язку Червоної армії – 135 рот для прокладання кабель¬ного зв’язку, які згодом були переформовані в чотири окремі полки і дванадцять окремих батальйонів зв’язку. Ці підрозділи призначалися для прокладання, підтримання, використання та охорони урядових ліній зв’язку високої частоти (ВЧ)8 . В травні 1943 року з Головного управління Внутрішніх Військ ви¬ділено Управління військ НКВД охорони тилів діючої Червоної армії, яке згодом отримало назву Головне управління. Йому одночасно підпо¬рядковувались усі підрозділи НКВД, які охороняли тили фронтів. Ці зміни проводили на підставі наказу НКВД № 00792 від 4 травня 1943 року9 . В червні 1943 року з Головного управління Внутрішніх Військ виділено окремі полки і батальйони зв’язку, які було передано Прикордонним військам НКВД (наказ НКВД № 00970 від 10 червня 1943 року)10 . У зв’язку із закінченням воєнних дій на підставі наказу НКВД № 001206 від 13 жовтня 1945 року Головне управління військ охорони тилів діючої Червоної армії було розформоване, а підрозділи, які йому до цього часу підпорядковувалися перейшли до Головного управління Внутрішніх Військ НКВД11 . Станом на 1 січня 1946 року загальна кількість Внутрішніх Військ складала 121299 солдатів. Їх організація виглядала так: усіма завданнями керувало Головне управління Внутрішніх Військ, якому були підпоряд¬ковані три місцеві Управління Внутрішніх Військ (Прибалтійське, Українське та Білоруське), чотири Управління військ охорони тилів груп Червоної армії (окупаційна в Німеччині, північна, центральна і південна), тринадцять дивізій, сімдесят два полки, дванадцять окремих батальйонів і дев’ять дивізіонів спеціального призначення12 . В березні 1946 року Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВД) був перейменований, як і усі інші Народні комісаріати, на Міністерство внутрішніх справ (МВД). У зв’язку з цим уже чинне Управління Внутрішніх Військ НКВД було перейменовано на Головне управління Внутрішніх Військ МВД13 . На підставі наказу Ради міністрів СРСР № 2398-1019сс від 30 жовтня 1946 року загальну кількість військ НКВД зменшено на 100000 солдатів. За новими підрахунками, загальна кількість Внутрішніх Військ складала 69767 солдатів (наказ МВД № 001080 від 7 грудня 1946 року)14 . 21 січня 1947 року на підставі наказів МВД і Міністерства державної безпеки (МГБ) № 0074/0029 Внутрішні Війська МВД підпорядковувалися МГБ і змінювали назву на Внутрішні Війська МГБ. Після прийняття Внутрішніх Військ у нове міністерство загальна кількість військ складала 71322 солдати15 . Нове підпорядкування не внесло істотних змін у структуру Головного управління Внутрішніх Військ: уже наявний відділ санітарної служби переформували у медичний відділ, створено відділ військового будівництва16 . Станом на 30 січня 1947 року до складу Внутрішніх Військ МГБ входили: Управління Внутрішніх Військ Українського округу, Управління Внутрішніх Військ у Німеччині, одна моторизована дивізія, вісім стрілецьких дивізій, сорок полків, які входили до округів та з’єднань, три полки і два батальйони, які безпосередньо підпорядковувалися Головному управлінню, один батальйон військового будівництва, дванадцять окремих дивізіонів спеціального призначення і дві окремі стрілецькі роти17 . На підставі наказу Ради міністрів СРСР № 1482-748сс від 6 травня 1951 року і наказу МГБ № 00434 від 19 травня Головне управління Внутрішніх Військ МГБ і Управління Військ урядового високо¬час¬тотного зв’язку МГБ були об’єднані у Головне управління внутрішньої охорони МГБ, а Внутрішні Війська і Війська урядового зв’язку пе¬реформовано у Внутрішню охорону МГБ18 . Тільки підрозділи військ МГБ, які перебували за межами СРСР, 1-а механізована дивізія ім. Фе¬лікса Дзержинського зберегли колишню назву Внутрішніх Військ МГБ19 . На підставі згаданих вище правових актів також реорганізовано структуру Внутрішньої охорони: Головному управлінню підпо¬ряд¬кову¬вались такі організаційні підрозділи: Управління внутрішньої охорони округів (Українського і Литовського), Відділ внутрішньої охорони (утво¬рений на базі дивізії), Окремий відділ внутрішньої охорони (на базі пол¬ку), дивізіон внутрішньої охорони (на базі батальйону), комендатура (на базі роти), і група (на базі взводу)20 . Головному управлінню підпорядковувалися: 1мд ім. Ф. Дзер¬жинського, Внутрішні Війська МГБ, які перебували за межами СРСР (десять полків у Німеччині), підрозділи внутрішньої охорони, які боролися зі збройним підпіллям (вони входили до складу Українського і Литовського округів, два відділи – Литва і Естонія, шість відділів – Білорусія), і окремі відділи (один у Ленінграді та дев’ятнадцять у Тбілісі)21 . 6 березня 1953 року з’явився спільний наказ ЦК КПРС, Президії Верховної Ради і Ради Міністрів СРСР про об’єднання Міністерства внутрішніх справ і Міністерства державної безпеки. Новому міністерству підпорядковувалися Внутрішня охорона і Внутрішні Війська. Головне управління внутрішньої охорони МВД складалося із секретаріату, штабу, політичного відділу, відділу кадрів, інтендантського відділу, медичного відділу, відділу засобів високочастотного зв’язку, а також служб: автомобільно-броньової і ветеринарної22 . Так 1954 року на підставі наказу Ради міністрів СРСР № 2572/рс від 12 березня і наказу МВД № 00260 від 29 березня об’єднано Головне управління внутрішньої охорони і Управління конвойної охорони МВД в Головне управління внутрішньої і конвойної охорони МВД23 . Головним завданням цих військ, незалежно від їх назви, часу існування, підпорядкування і внутрішньої структури була боротьба з національно-визвольними рухами на території СРСР і за його кордонами. Крім цього вони вели спостереження в місцях заслання політичних в’язнів, займалися охороною, будівництвом і ремонтом особливо важливих державних об’єктів та урядової лінії високочастотного зв’язку. Під час війни ці війська утворювали гарнізони в містах, які визволила Червона армія, розшукували диверсійні групи, скинені за лінію фронту, і ліквідовували невеликі німецькі частини, які залишились у тилах, запобігали дезертирству, мародерству й ухилянню від призову до Червоної армії. Після закінчення воєнних дій ці війська використовували як патрульні служби в Москві, Ленінграді, Києві, Тбілісі, Ташкенті, Алма-Аті, Фрунзе, Ростові-на-Дону і Одесі, також вони охороняли важливі промислові об’єкти, дороги і мости. Першим керівником Управління оперативних військ НКВД був генерал-лейтенант Павло Артем’єв – з березня до 30 червня 1941 року. Після нього за порядком: генерал-майор Олександр Ачкасов – з 30 червня 1941 року до 16 грудня 1941 року, його наступником був полковник Крипчанський – з 2 до 9 січня 1942 року, генерал-лейтенант Іван Шередега – з 15 січня 1942 року до 28 жовтня 1944 року, генерал-лейтенант Мойсей Сладкевич – з 28 жовтня 1944 року до 9 квітня 1946 року, генерал-лейтенант Петро Бурмак – з 9 квітня 1946 року до 19 березня 1953 року, генерал-лейтенант Тарас Філіппов – з 19 березня 1953 року до 29 березня 1954 року.
СТРУКТУРА, КІЛЬКІСТЬ І ЗАВДАННЯ ВІЙСЬК ОХОРОНИ ТИЛІВ ДІЮЧОЇ ЧЕРВОНОЇ АРМІЇ
Радянські мобілізаційні плани передбачали, що на момент вибуху війни Прикордонні війська НКВД будуть підпорядковуватися коман¬дувачам фронтів, утворюючи, відтак, підрозділи, які б охороняли тили ді¬ючих військ24 . Після вибуху війни з Німеччиною цей план було реалі¬зовано, але ціною поразок Червоної армії. Прикордонні війська не тільки здійснювали завдання щодо охорони тилів, але, окрім цього, на них було покладено функцію до якої вони не були підготовлені – прикривати час¬тин Червоної армії, що відступала. Щоб підготувати Прикордонні війська до виконання нових завдань, 29 вересня, на підставі наказу НКВД № 001379 Управління Прикордонних округів переформовано в Управ¬ління Військ НКВД охорони тилів фронту, прикордонні частини – у при¬кордонні полки25 . Але, незважаючи на зміни, польові командири і надалі використовували їх на передовій. Нова реорганізація відбулася 28 квітня 1942 року. Того ж дня з’явився наказ НКВД № 00852, в якому йшлося про створення в межах Головного управління Внутрішніх Військ Управління військ охорони тилів діючої Червоної армії26 . Новостворене управління складалося з двох відділів: оперативного і розвідувального27 . Йому підпоряд¬кову¬ва¬лися одинадцять управлінь військ охорони тилів фронту, одна окрема бригада Прикордонних військ, тридцять сім прикордонних полків, шість прикордонних відділів, п’ять окремих прикордонних комендатур, три окремі прикордонні батальйони і двадцять три підрозділи різних типів. Загальна кількість Військ НКВД для охорони тилів діючої Червоної армії складала 65978 солдатів28 . У травні 1943 року Управління Військ охорони тилів виділено з Головного управління Внутрішніх Військ і переформовано в Головне управління Військ НКВД охорони тилів діючої Червоної армії29 . До його складу ввійшли: керівництво, дев’ять відділів (оперативний, розві¬ду¬вальний, політичний, організаційно-мобілізаційний, бойової підготовки, зв’язку, кадрів, інтендантський і санітарний), три служби (інженерно-саперна, хімічна й ветеринарна), секретаріат30 . Головному управлінню підпорядковувались одинадцять управлінь охорони тилів фронту, одна оперативна група, сорок чотири прикордонні полки, один прикордонний відділ, дві окремі прикордонні комендатури, три окремі прикордонні батальйони та дев’ятнадцять підрозділів різних типів. Загальна кількість військ складала 74835 солдатів31 . Ще до закінчення війни на потреби військ, які охороняли тили, було додатково сформовано: одне управління охорони тилів фронту, десять прикордонних полків, дванадцять окремих маневрових груп і три окремі контрольні пункти (в складі військ охорони тилів Ленінградського фронту. В цей час до Червоної армії було прийнято один моторизований полк (33) і два окремі батальйони піхоти (125 і 126). Натомість розформовано Управління військ охорони тилів 3 Прибалтійського фронту і ще декілька невеликих частин. У жовтні 1943 року Прикордонним військам НКВД було передано 32 прикордонний полк32 . У травні 1944 року, в зв’язку з рішенням влади СРСР про встановлення західного кордону держави, зі складу військ охорони тилів виділено ще декілька частин, які призначалися для формування підрозділів Прикордонних військ НКВД. В цей же час передано Управлінню Військ охорони тилів 4 Українського фронту шість прикордонних полків (23, 26, 79, 95, 123, 124), окрему мобільну групу, окрему роту зв’язку і дві військові школи33 . У вересні Прикордонним військам передано підрозділи: два управління військ охорони тилів фронту (Карельського і Ленінградського), десять прикордонних полків (1, 9, 72, 73, 80, 82, 101, 103, 104 і 133), три окремі прикордонні батальйони (100, 181 і 185), дві окремі прикордонні комендатури (17 і 20), три окремі роти зв’язку (100, 101 і 102), дві гарнізонні комендатури (в Мурманську і Ленінграді) та низку інших підрозділів. У листопаді передано 106 прикордонний полк і 99 прикордонний відділ34 . 15 жовтня 1944 року на підставі наказу НКВД № 001266 у складі Військ охорони тилів була сформована зведена дивізія Військ НКВД. До неї входили: командування дивізії, 2, 11, 18, 98 і 108 прикордонні полки, 145 моторизований полк, 198 окремий мо¬торизований батальйон Внутрішніх Військ, 104 прикордонний відділ Прикордонних військ, 107 окрема мобільна група, окрема рота зв’язку (з Внутрішніх Військ), окрема саперна рота (з Внутрішніх Військ), санітарна рота, польова пекарня, ветеринарний лазарет і станція війсь¬кової пошти. На підставі наказу Головного управління Внутрішніх Військ № 0018 від 20 жовтня 1944 року керівництво дивізії створювалося на базі командування 9 стрілецької дивізії Внутрішніх Військ35 . Зведена дивізія призначалась для боротьби з підпіллям на території Польщі. У січні 1945 року зведена дивізія (за винятком 107 мобільної групи та 104 прикордонного відділу) була передана Внутрішнім Військам36 . У Польщі вона мала назву 64 дивізія піхоти Внутрішніх Військ НКВД. У січні 1945 року Внутрішнім Військам передано два прикордонні полки (88 і 337), а Прикордонним військам – 104 прикордонний відділ37 . Станом на 5 травня 1945 року, відразу ж після закінчення військових дій, до складу Військ охорони тилів діючої Червоної армії входили: дев’ять управлінь охорони тилів фронту, тридцять сім прикордонних полків, десять окремих маневрових груп, дев’ять окремих рот зв’язку, дев’ять сержантських шкіл і низка інших дрібних підрозділів. Загальна кількість військ складала 61953 солдати38 . Після закінчення війни і розформування фронтів почалися зміни у Військ охорони тилів. На підставі наказу НКВД № 00805 від 9 липня 1945 року Управління Військ охорони тилів 1 Білоруського фронту було переформоване в Управління Військ охорони тилів Групи Радянських окупаційних військ у Німеччині, Управління 2 Біло¬руського фронту – в Управління Північної групи Радянських військ, Управління 2 Українського фронту – в Управління Центральної групи Радянських військ, Управління 3 Українського фронту – в Управління Південної групи Радянських військ39 . За цим же наказом розформовано Управління військ охорони тилів Самланської групи 3 Білоруського фронту, а в резерв Головного Управління Військ НКВД охо¬рони тилів діючої Червоної армії передано: війська Управління охо¬рони тилів 3-го Білоруського фронту, 1 і 4 фронтів, 12, 13, 31, 33, 86, 92, 130, 132, 134, 215, 217 і 220 при¬кордонні полки40 . Як уже раніше згадувано, 13 жовтня з’явився наказ, який лікві¬довував Головне Управління41 . Його розформування і передачу під¬роз¬ділів Головному Управлінню Внутрішніх Військ НКВД було закін¬чено 4 груд¬ня 1945 року42 . Завдання Військ охорони тилів Червоної армії ви¬кладені в документі від 28 квітня 1942 року за підписами заступника народного комісара оборони і заступника народного комісара внутрішніх справ:
“1. Боротьба з диверсантами, шпигунами і бандитськими елементами у тилах фронту.
2. Боротьба з дезертирами і мародерами.
3. Ліквідація дрібних частин і ворожих груп, які проникли або були скинені за лінію фронту.
4. В спеціальних ситуаціях (за згодою Воєнної Ради фронту) – охорона комунікаційних ліній у призначених регіонах.
5. Викриття і затримання агентів противника, зрадників та кола¬бораціоністів на територіях, які визволила Червона армія.
6. Запобігання виявам будь-яких антирадянських, бандитських (“банд¬проявления” – у термінології НКВД – національно-визвольний рух антирадянського збройного підпілля. – З. П.) виявів у тилах фронту, затримання організаторів і учасників таких рухів.
7. Впровадження з місцевими органами НКВД військового порядку в прифронтовій зоні”43 .
Першим керівником Управління військ НКВД охорони тилів діючої Червоної армії був комісар державної безпеки ІІ рангу Олександр Леонтьєв – від 23 квітня 1942 року до 13 вересня 1943 року. Його на¬ступником був генерал-лейтенант Іван Горбатюк від 14 вересня 1943 року до 22 грудня 1945 року.

II. ДІЯЛЬНІСТЬ ВІЙСЬК НКВД ПРОТИ ПІДПІЛЛЯ
НА КОЛИШНІХ СХІДНИХ ЗЕМЛЯХ
II РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ.
Згідно з поділом завдань на території, яку займала Червона армія, першими у боротьбу з підпіллям вступали Війська НКВД охорони тилів, які були розміщені безпосередньо в тилу фронту і пересувалися разом із ним. Після переміщення лінії фронту зачистку здійснювали Внутрішні Війська НКВД. За оцінкою Головного Управління Внутрішніх Військ, найза¬гроз¬ливішою та найактивнішою діяльність національно-визвольного руху (за термінологією НКВД – “бандформирования”) була у західних частинах Української та Білоруської республік, у Прибалтійських республіках (Латвія, Литва, Естонія) і на території Північного Кавказу44 . Варто зазначити, що найбільша загроза була з боку українського підпілля, цивільного (Організація Українських Націоналістів, яку очолював Степан Бандера), і військового, з яким безпосередньо була пов’язана Українська Повстанська Армія та відділи самооборони. Війська НКВД скеровували на окремі території відповідно до загрози. Таким чином у західний регіон України на боротьбу з ОУН-УПА 1944 року було скеровано 9 і 10 стрілецькі дивізії Внутрішніх Військ, вісімнадцятий кавалерійський полк Внутрішніх Військ і окремий танковий батальйон 2 механізованої дивізії Внутрішніх Військ; разом – 32118 солдатів і 22 танки БТ-7. Ці сили ввійшли до складу створеного раніше (1943) Українського округу НКВД45 . Кількість військ у цьому окрузі була недостатньою, тому під кінець березня їх посилено стрі¬лецькими бригадами Внутрішніх Військ – 16, 18, 24 та 25. (Розміщення підрозділів Внутрішніх Військ Українського округу по¬казано у додатку 1.) У 1944 році Внутрішні Війська НКВД провели на території Західної України 4836 операцій проти підпілля. В результаті сутичок загинуло 27584 члени підпілля, захоплено 37193. Загальні втрати підпілля склали 67136 осіб46 . Втрати Внутрішніх Військ були наступними: 683 вбитих, 1039 поранених, разом 1722 солдати47 . У західній частині Білорусії також створено округ НКВД, який призначався для боротьби з підпіллям. Найбільшу небезпеку становила Армія Крайова. У складі Білоруського округу НКВД спочатку були 6 і 7 стрілецькі дивізії Внутрішніх Військ і 87 стрілецький полк Внутрішніх Військ. Через декілька місяців ці сили були зміцнені 10 стрілецькою дивізією Внутрішніх Військ48 . У 1944 році згадані вище Війська провели 253 операції проти підпілля. В результаті сутичок загинуло 953 особи, поранено 7, за¬хоплено 3748. Загальна кількість втрат підпілля склала 4690 осіб49 . Втрати Внутрішніх Військ: 38 убитих, 35 поранених, разом – 73 особи50 . На території Прибалтійських республік також створено Округ НКВД, який складався з 4 і 5 стрілецьких дивізій Внутрішніх Військ51 . На території Литви діяла 4 сд, на території Латвії та Естонії – 5 сд. У 1944 ро¬ці вони провели за загальними підрахунками 365 операцій проти підпілля, на території Литви було проведено 306 операцій, на території Латвії і Естонії – 59 операцій. В результаті сутичок загинуло 870 членів підпілля (у Литві – 799, у Латвії та Естонії –71), поранено 108 (93 – у Литві, 15 – у Латвії та Естонії ), захоплено 2325 осіб (1980 у Литві, 345 у Латвії та Естонії). Відповідно, загальні втрати підпілля склали 3303 особи, у Литві – 2872, у Латвії та Естонії 43152 . Втрати Внутрішніх Військ: 23 вбитих (9 у Литві, 14 у Латвії та Естонії), 24 поранених (19 у Литві і 5 у Латвії та Естонії)53 . Разом – 47 солдатів (28 у Литві і 19 у Латвії та Естонії ). Ці підрахунки варто проаналізувати тому, що вони свідчать про кількість і активність підпілля на цій території. На східних землях ІІ Речі Посполитої, довоєнних кордонах Литви, Латвії та Естонії Внутрішні Війська НКВД провели 5545 операцій проти підпілля. Серед них 88,67% операцій провели Внутрішні Війська Українського округу, які розміщувались у колишніх південно-східних воєводствах ІІ Речі Посполитої. Війська Білоруського округу НКВД провели 4,64% всіх операцій, а війська Прибалтійського округу – 6,69% операцій: 5,61% у Литві, 1,82% у Латвії та Естонії54 . Загальні втрати підпілля на цій території склали 75132 особи. Убитих – 29392, поранених – 2474 і 43266 схоплених. На південно-східну територію ІІ Речі Посполитої, де діяв Український округ НКВД, припадає 89,36% знищення підпілля, на Білоруський округ – 6,24%, на Прибалтійський Округ – 4,40% (3,82% на Литву і 0,57% на Латвію та Естонію). Вбитих, відповідно, – 93,86%, 3,18% і 2,26% (Литва – 2,72%, Латвія та Естонія – 0,24% ). Поранені в Українському окрузі – 95,35%, Білоруському – 0,024% і Прибалтійському – 4,37%.( Литва – 3,76%, Латвія і Естонія – 0,61%). Схоплених в Українському окрузі – 85,96%, у Білоруському – 8,66%, у Прибалтійському – 5,37% (Латвія – 4,58%, Литва і Естонія – 0,8%)55 . На цих територіях втрати Внутрішніх Військ НКВД склали 1842 солдат. Серед них 744 вбитих і 1098 поранених. На Український округ припадає 93,49% втрат, на Білоруський – 3,69%, на Прибалтійський – 2.55% (Литва – 1,52%, Латвія і Естонія – 1,03%). Вбитих, відповідно, – 91,80%, 5,11% і 3,09% (Литва – 1,21%, Латвія та Естонія – 0,46%)56 . (Докладні підрахунки втрат підпілля і Внутрішніх Військ викладено в додатках 2–20.) Про активність підпілля свідчать і напади на підрозділи та гарнізони Внутрішніх Військ. У 1944 році здійснено 49 таких нападів: 30 в Українському окрузі (61,22%), 14 у Білоруському (28,57%) і 5 у Прибалтійському (10,20%), у Литві – 6,12%, у Латвії та Естонії – 4,08%. У результаті цих нападів Внутрішні Війська втратили 241 солдата. Серед них – 157 убитих і 84 поранених. В Українському окрузі Внутрішні війська втратили 204 солдати (84,65% втрат), серед них 133 вбитих і 71 поранених (відповідно, 84,71% і 84,52%), у Білоруському – 28 солдат (11,62%), серед них 17 убитих і 11 поранених (10,83% і 13,10%), у Прибалтійському – 9 сол¬датів (3,73%), серед них 7 убитих і 2 поранені (1,27% і 2,38%), у Латвії та Естонії – 5 убитих солдат (3,18%)57 . (Докладні підрахунки наведено в додатку 21, загальні дані про сутички з підпіллям у 1944 році наведено в додатку 22). У 1945 році й надалі найбільша загроза була з боку збройного підпілля, яке діяло на території Західної України, тобто в колишніх південно-східних воєводствах ІІ Речі Посполитої. 1 лютого 1945 року Внутрішні війська НКВД Українського округу складалися з таких підрозділів: 16 сб, 17 сб, 18 сб, 19 сб, 20 сб, 21 сб, 24 сб, 25 сб, 277сп і 370 сп. (Розміщення окремих підрозділів Внутрішніх Військ схарактеризовано в додатках 23–35). 10 жовтня 1945 року на підставі наказів НКВД № 00154 і № 00157 війська округу реорганізовано. Створено три дивізії піхоти: 62 сд, 81 сд і 82 сд. Крім цього, до складу військ округу ввійшли два окремі полки: 18 кп і 290 мп. Розформовано 192 сп, 256 сп і 281 сп. Загальна кількість військ в окрузі складала 16464 солдати58 . (Розміщення підрозділів Українського округу після реорганізації схарактеризовано в додатку 36). У 1945 році Внутрішні війська НКВД Українського округу провели загалом 21857 операцій проти підпілля59 . У результаті підпілля втратило 149209 осіб, серед них 21521 убитий, 58394 схоплених, 34896 затри¬ма¬них за співпрацю з підпіллям, 34398 здалися добровільно. Внутрішні Війсь¬ка у сутичках втратили 1305 солдатів (506 убитих, 790 поранених і 9 зниклих безвісти)60 . (Результати сутичок Внутрішніх Військ Укра¬їнського округу з підпіллям викладено в додатках 37–40). У Білоруському окрузі проведено 3785 операцій. У результаті підпілля втратило 6163 особи, серед них 1320 убитих, 4735 схоплених і 108 здалися добровільно. Внутрішні Війська у сутичках втратили 101 сол¬дата, серед них 38 убито і 63 поранено61 . У Прибалтійському окрузі проведено 2914 операцій. У результаті підпілля втратило 13332 особи, серед них 5019 убитих, 7906 схоплених і 407 здалися добровільно). Внутрішні Війська у сутичках втратили 555 сол¬датів, серед них 232 убито і 323 поранено62 . На цих територіях Внутрішні Війська НКВД провели всього 28556 операцій проти підпілля, знищивши 168704 членів підпільних орга¬нізацій, серед них 27860 убитих, 71035 захоплених, 34923 здалися добровільно і 34896 затримано за співпрацю з підпіллям63 . Втрати Внутрішніх Військ склали 1961 солдат, серед них 776 убитих, 1095 поранених і 9 зниклих безвісти)64 . У процентному відношенні результати боротьби з підпіллям у 1945 ро¬ці такі: Український округ провів 76,54% усіх операцій, Білоруський округ – 13,25%, Прибалтійський округ – 10,20%. На Український округ припадає 88,44% загальних втрат підпілля, на Білоруський округ 3,65%, на При¬балтійський – 7,90%. В Українському окрузі вбито 77,25%, схоплено 82,20%, у Білоруському окрузі – 4,74% і 6,67, у При¬бал¬тійському окрузі – 18,02% і 11,13%65 . Внутрішні війська НКВД втратили в Українському окрузі – 66,55% усіх солдатів, у Білоруському окрузі – 5,15%, у Прибалтійському окрузі – 28,30%. Убиті: Український округ – 65,21%, Білоруський – 4,90%, При¬бал¬тійський – 29,90%. Поранені: Український Округ – 64,75%, Білоруський – 5,75%, Прибалтійський – 29,50%. Зниклі безвісти: Український Округ – 100%66 . (Загальні резуль¬тати боротьби з підпіллям у 1945 році викладено в додатку 41). У 1944–1945 роках на східних землях ІІ Речі Посполитої, в Литві, Латвії та Естонії Внутрішні Війська провели всього 34010 операцій проти підпілля, в результаті яких було втрачено 243836 підпільників (57252 вбитих, 114301 схоплених, 2474 поранених, 34913 здалися добровільно і 34896 затримано за співпрацю з підпіллям). Втрати Внутрішніх Військ склали 3803 солдати, серед них 1520 убитих, 2193 поранених і 9 зниклих безвісти)67 . Український округ провів усього 26693 операції (78,49% усіх опе¬рацій), під час яких було викрито 216348 членів підпільних організацій (88,73% загальних втрат підпілля), серед них 49108 убитих (85,78%), 95587 схоплених (83,63%), 2359 поранених (95,35%), 34398 здалися добровільно і 34896 затримано за співпрацю з підпіллям. Втрати Внутрішніх Військ склали 3027 солдатів (79,60% загальних втрат), серед них 1189 убитих (78,22%), 1829 поранених (83,40% ) і 9 зниклих безвісти (100% )68 . Білоруський округ провів 4038 операцій (11,87% усіх операцій). У результаті підпілля втратило 10953 особи (4,45% загальних втрат), серед них 2225 убитих (3,94%), 8483 схоплених (7,42%), 7 поранених і 108 здалися добровільно. Втрати Внутрішніх Військ НКВД склали 174 солдати (4,58%), серед них 76 убитих (5%) і 98 поранених (4,47%)69 . Прибалтійський округ провів 3270 операцій( (9,64% усіх операцій). У результаті підпілля втратило 16635 осіб (6,82% загальних втрат), серед них 5889 вбитих (10,29%), 10231 схоплений (8,95%) 108 поранених і 407 зда¬лися добровільно. Втрати Внутрішніх Військ НКВД склали 602 солдати (15,83%), серед них 255 убитих (16,78%) і 347 поранених (15,82%)70 . З усіх проаналізованих даних, безперечно, випливає, що головні сили Внутрішніх Військ НКВД були скеровані проти українського підпілля. У доповідях військ за цей період жодного разу не згадано операцій проти польського підпілля на території Українського округу. І це зрозуміло, тому що підрозділи 27 Волинської Пішої Дивізії АК перейшли на західний берег Бугу, а сили АК, які залишилися, були знищені Військами НКВД охорони тилів діючої Червоної армії під час операції “Буря”. Структури ОУН-УПА витримали прихід фронту і розпочали боротьбу з радянською владою. Польське підпілля в Білоруському окрузі складало переважну більшість, і цілком імовірно, що велику кількість операцій Внутрішніх Військ спрямовано проти нього. Українське підпілля діяло лише в південній частині округу (південне Полісся). Білоруське збройне підпілля не створювало загрози. Як і в Українському окрузі, значна частина польського підпілля була знищена раніше, після проведення радянськими військами операції “Буря”. Також варто додати, що великі польські угрупування під командуванням Адольфа Пільха, які діяли в Налібоцькій Пущі, покинули східні землі ще до прибуття Червоної армії. На території Прибалтійського округу діяли польське, литовське, латвійське і естонське підпілля. Найсильнішим, виходячи з даних, було підпілля на території Литви та її нових кордонах. Однак треба підкреслити, що в доповідях Внутрішніх Військ НКВД за 1945 рік не згадується про польські підпільні організації, а тільки про найбільше литовське підпілля і значно слабше латвійське та естонське. Підсумовуючи, варто додати, що, за оцінкою Внутрішніх Військ НКВД, найпотужнішим і найзагрозливішим було українське підпілля. Для боротьби з ним було скеровано найбільші сили. Серед нього були найчисленніші втрати і в той же час воно завдало найвідчутнішого удару Внутрішнім Військам НКВД. Боротьба з ОУН-УПА тривала найдовше.
_________________________________________
* Переклад з польської.
1 Российский Государственный Военный Архив (далі – РГВА). – Ф. 38650. – Оп. 1. – Т. 633.
2 Там само.
3 РГВА. – Ф. 38650. – Оп. 1. – Т. 617.
4 РГВА. – Ф. 38650. – Т. 1524; Ф. 32380. – Оп. 1. – Т. 95.
5 Там само. – Ф. 38650. – Оп. 1. – Т. 1524.
6 Там само.
7 Там само. – Т. 1530.
8 Там само – Оп. 1. – Т. 31.
9 Там само. – Т. 776.
10 Там само. – Т. 40.
11 РГВА. – Ф. 38650. – Т. 89; Ф. 40600. – Оп. 1. – Т. 21.
12 Там само. – Ф. 38650. – Оп. 1. – Т. 89.
13 Там само.. – Ф. 38650. – Оп. 1. – Т. 101.
14 Там само. – Т. 345.
15 Там само. – Т. 1.
16 Там само.
17 Там само.
18 РГВА. – Ф. 38650. – Оп. 1. – Т. 1.
19 Там само.
20 Там само.
21 Там само.
22 Там само. – Т. 391.
23 Там само. – Ф. 38650. – Оп. 1. – Т. 391.
24 РГВА. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 254.
25 Там само.
26 РГВА. – Ф. 40600. – Оп. 1. – Т. 80.
27 Там само. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 237.
28 Там само. – Т. 254.
29 Там само. – Т. 95; Ф. 38650. – Оп. 1. – Т. 1524; Ф. 40600. – Оп. 1. – Т. 8.
30 Там само. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 161.
31 Там само. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 254.
32 Там само.
33 РГВА. – Ф. 38880. – Оп. 1. – Т. 254.
34 Там само.
35 Там само. – Т. 17.
36 Там само. – Ф. 40600. – Оп. 1. – Т. 110.
37 Там само.
38 Там само. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 254.
39 РГВА. – Ф. 40600. – Оп. 1. – Т. 124.
40 Там само.
41 Там само. – Т. 21; Там само. – Ф. 38650. – Оп. 1. – Т. 89.
42 Там само. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 27.
43 Там само. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 161.
44 РГВА. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 140.
45 Там само.
46 Там само. Варто зазначити, що в окремих звітах Внутрішніх військ НКВД за 1944 рік трапляються розбіжності у підрахунках. Так, у 144 томі наведено такі дані за період лютого – першої половини березня 1944 року: у період від 1 лютого до 15 трав¬ня 1944 року на Волині проведено 394 операції проти підпілля – 5 у лютому, 67 у березні, 270 у квітні і 52 до першої половини травня. Зафіксовано такі втрати:
Місяць Втрати підпілля Втрати Внутрішніх Військ
лютий (152 вбитих 1 поранений 116 захоплених) 23 вбитих 1 поранений
березень 1670 156 1853 95 98
квітень 5160 1073 5400 185 228
до 15 травня 141 3 866 3 8
Так, у період від 1 лютого до 15 травня 1944 року втрати підпілля на Волині склали: 7123 вбитих, 1233 поранених. Схоплено 8235 членів підпілля. Загальні втрати склали 16591 особу.
Втрати військ НКВД були такі: 306 убитих і 335 поранених.
Але в 140 томі подано такі підрахунки: 27610 вбитих, 2363 поранених, 37953 схоплених, разом – 67925 осіб. Втрати військ НКВД: 688 убитих, 1040 поранених, разом – 1728 солдат. Найбільш достовірними я вважаю дані вказані у квартальних доповідях (окремо за кожен місяць).
47 РГВА. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 140. Інші доповіді наводять такі дані: 816 убитих, 1110 поранених, разом – 1926 солдат.
48 Там само.
49 Там само.
50 Там само. В іншому звіті наведено такі дані про втрати Внутрішніх Військ Білоруського Округу: 55 убитих і 46 поранених, разом – 101 солдат. Дані, які подано в головному тексті, я вважаю найдостовірнішими (на основі квартальних звітів). На мою думку, щораз більша кількість у числі вбитих і поранених солдатів виникає через різні нещасні випадки, що входять у загальну кількість втрат.
51 Там само.
52 Там само.
53 РГВА. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 140. В іншому звіті подані такі дані про втрати: 30 убитих і 26 поранених, разом – 56 солдатів; пор. вип. 50.
54 Власні підрахунки.
55 Власні підрахунки.
56 Власні підрахунки.
57 РГВА. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 140; Власні процентні підрахунки.
58 Odre de Bataille військ на підставі: РГВА. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 140; Т. 195; Т. 144.
59 РГВА. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Т. 243.
60 Там само. – Т. 144. В іншому звіті наведено такі дані про втрати: 506 убитих, 812 поранених і 10 зниклих безвісти, разом – 1328 солдат.
61 Там само. – Т. 243.
62 Там само.
63 Власні підрахунки.
64 Власні підрахунки.
65 Власні підрахунки.
66 Власні підрахунки.
67 Власні підрахунки.
68 Власні підрахунки.
69 Власні підрахунки.
70 Власні підрахунки.
Офіційна інтернет-сторінка "Центру досліджень визвольного руху". Всі права застережено.
Використання матеріалів дозволяється за умови посилання:
SoftOfficeService © 2005